25.11.2022
Нас дуже розчулила історія цих сестер. Наталія та Віталіна приїхали до нас з Херсонщини. Обидві мали дуже довгий та важкий шлях, перш ніж вони опинилися в Одесі.
— Війна застала мене в Херсоні, де я навчалася на першому курсі в університеті. Кілька місяців ми жили у підвалі гуртожитка — знесли туди ліжка, ховалися. Я ніколи не забуду, як ми там були, коли містом їхали ворожі танки і як від них гула земля та вся будівля. Нам пощастило, що по нам не почали стріляти, але поряд з будівлею ми бачили розтяжки, — розповідає старша Наталія.
Лише тільки через кілька місяців вона змогла залишити місто, щоб приїхати до батьків — разом з іншими дітьми вони мешкають на лівому березі біля самого Криму.
— Ми їхали автобусом дорогою і бачили понівечені автівки і загиблих людей. Це було дуже страшно, — згадує Наталія.
Уже наприкінці серпня вона вирішила їхати з окупованих територій. Через Запоріжжя вона приїхала до Одеси, де живе зараз її старша сестра з дитиною, а також куди вже евакуювалася молодша Віталіна.
— Мене війна теж застала в Херсоні. У нас велика родина — 12 дітей, молодшій — 13 років. Дехто на Херсонщині живе, дехто — вже по всій Україні та по всьому світу. Напередодні війни приїхала тоді до нашої сестри в Херсон. Нам пощастило — запропонували мало не одразу евакуюватися з міста разом з її дитинкою. Ми навіть не встигли комусь повідомити, не могли зв’язатися з Наталкою, не мали часу на збори. Спочатку поїхали до Миколаєва, потім — до Кривого Рогу. Там сестра влаштувалася на роботу, а я приїхала до Одеси, — розповідає молодша Віталіна.
Зараз Наталія та Віталіна живуть разом зі своєю іншою старшою сестрою, котра кілька років, як живе в Одесі, підтримують одна одну та турбуються про батьків та іншу рідню, котра залишилась в окупації.
Окрім фінансової та гуманітарної допомоги ми також передали дівчатам ноутбук від наших партнерів EPAM Ukraine та EPAM Global! Він абсолютно точно знадобиться їм у навчанні.