24.11.20022
Сьогодні ми хочемо познайомити вас з нашою операторкою. Знайомтеся, це — Наталя. Саме вона зараз консультує з багатьох питань, коли до нас звертаються за телефоном із проханням про отримання гуманітарної допомоги.
Разом із дочкою та мамою вона приїхала до Одеси з Маріуполя.
— У нас був дуже довгий шлях. Війна застала мене на Донеччині, коли родина була вдома, в Маріуполі. Лише тільки у травні мені вдалося домовитися з перевізниками, щоб вони вивезли дочку та маму з міста. Це коштувала 60 000 гривень, — розповідає Наталя.
Спочатку родина поїхала до Дніпра, а потім до Львова. В Одесу сім’я приїхала у липні у пошуках роботи.
— Було дуже важко влаштуватися, адже ніхто не хотів брати на роботу переселенку, хоч я і казала, що нікуди їхати не збираюсь — моя квартира вщент згоріла разом з усіма речами. Загинули мої коти. До того ж я точно не можу зараз повернутися до рідного міста, — пояснює наша операторка, показуючи на телефоні фото того, що колись було затишним житлом. Їх їй надіслали знайомі.
Спершу Наталя волонтерила в одному з гуманітарних центрів, де могла отримувати продуктову допомогу для евакуйованих людей. Там вона дізналася про вакансію в нашому фонді.
— Тепер я працюю операторкою. Мені подобається робота, хоч дзвінків кожного дня дуже багато. У всіх важкі історії, котрі я вислуховую, намаюсь допомогти всім, хто звертається. Хочеться всім допомогти, але дуже важко це зробити, особливо, коли люди звертаються не за нашою діяльністю, або починають обурюватися, якщо не відповідають критеріям отримання допомоги. На такі дзвінки доводиться витрачати багато часу, але я тішусь, що попри це багато людей отримують допомогу і моя робота корисна.